Лекція для батьків

 

Тема. Мистецтво у вашому домі.

 

Дитині потрібна глибина почуттів, їй потрібні ті духи душі, які відкривали б її увагу в сторону загальнолюдського, ворушили її душу великими іншими інтересами і рятували б її від тої дріб’язковості почуттів, якими так багате життя.

 

Мета.  Ознайомити батьків з різними видами мистецтва, з’ясувати, чим захоплюються учні, як допомагають батьки дітям у їхньому захопленні.

Обладнання.  Виставка літератури на дану тему, виставка учнівських робіт.

Хід зборів.  Висвітлення теми і питань, які виносяться на батьківські збори.

Життя – найбільша цінність, яку має людина. Якщо порівняти життя з дорогоцінним палацом з багатьма залами, які щедро різноманітні й усі не схожі один на одного, то найбільший зал – у я кому панує мистецтво. Це зал дивних чарів. І перше зачарування відбувається не лише з самим власником палацу, але і з кожним, хто запрошений сюди на торжество. У вашому домі теж панує мистецтво. Це і українська вишивка, яка завжди славилась і славиться, це і українська пісня, це і картини відомих художників, це і захоплення музикою, як сучасною, так і класичною. Люди спілкуються між собою завдяки мові, а чи існує мова мистецтва? Для чого, наприклад ,людина береться за пензлик або смичок, перо чи глину? Мабуть, щоб сказати нам те, що іншими засобами не висловиш. І людина сподівається, що її зрозуміють глибше через мистецтво. У системі виховання дітей важливе місце посідає естетичне виховання. В його основі лежить спеціальна організація виховних планів у сім’ї, школі, що формують і розвивають почуття особистості, розуміння і потребу в прекрасному, а також устремління жити і творити за законами краси. А сім’я у цій системі – найперша ланка, де відбувається залучення дитини до світу прекрасного в стосунках людей, спілкування з природою, сприйманні творів мистецтва і культури. Тому, якщо дитина захоплюється сучасною музикою, то не слід її відгороджувати від цього. Може вона вбачає в цьому свою красу мистецтва. Адже кожен вид його по-іншому впливає на дитину. Якщо дитина ваша має бажання захоплюватись тим чи іншим видом мистецтва то допоможіть їй, але силою не примушуйте ходити у музичну або художню школи тощо.

Для кращого вирішення даної теми розглянемо декілька ситуацій.

Ситуація 1

Школяреві, який від’їжджав на літо в село, мати каже:

-  Як жаль, що влітку на волі в нас не буде інструмента

-  Нічого, візьми тільки більше нотного паперу, я буду записувати.

-  А що записувати? Адже у нас і пісень більше не почуєш, не співають.

Хлопчик подивився на матір із здивуванням.

-  Як що? Усе…

-  Та що ж саме?

-  Ну, як річка біжить, який ліс навколо, яка трава зелена…

Питання для обговорення.

1.                     Чи захоплюються ваші діти творчою діяльністю, мистецтвом? Яким?

2.                     Як ви сприяєте розвитку творчих здібностей своїх дітей? Поділіться своїм досвідом.(виступи батьків)

Ситуація 2

Грицеві дали слухати музику Баха. Хлопчикові подобалося слухати – він повертав голівку, усміхався. Уже з чотирьох місяців з’являється вибірна здатність малюка: у нього свої улюблені платівки – Бах, Вівальді, скрипкові концерти. Причому платівку Вівальді він любив слухати тільки з одного боку. Батьки ішли до своєї кімнати займалися справами і дізналися про закінчення платівки з плачу дитини. В 9 місяців Гриць із задоволенням слухає пісні, намагається наспівувати. У рік чисто співає «Ялиночку», «Зайчика». До чотирьох років хлопчик знає багато пісень. Серед його улюблених композиторів – Бах, Вівальді, Мусоргський. Гриць не вундеркінд.

Питання для обговорення.

1.                     Чи зацікавило вас таке привчання дитини до класичної музики з раннього віку? Як ви його оцінюєте?

2.                     Змогли б ви застосувати цей досвід у своїй сім’ї?

(думки, виступи батьків).

Звичайно, класична музика для дорослого сприйняття. Але якщо дитина хоче пізнати себе, побути на одинці з собою, якщо хоче вирости в цих знаннях і навчитися поважати себе і людей – починаєш прислухатися до великої, справжньої музики і читати велику літературу. І в класичному мистецтві побачити себе не маленькою, зляканою, а великою і розумною людиною з великими можливостями і безмежними багатствами душі. Тому ви, як батьки, повинні поважати в своїх діях велич людини і радіти їхнім успіхам на цьому шляху.

Не менше значення для виховання та розвитку художніх здібностей і смаків дітей у сім’ї має малюнок, твори живопису. В людини найуніверсальнішим руховим органом є рука. Рука людини здатна створювати шедеври мистецтва, архітектури, розробляти найдосконалішу техніку, проводити найскладніші, просто унікальні операції і в той же час неосвячена високістю духу, думки і почуття вона стає здатною до варварського знищення найбільших творів людської цивілізації і самого життя людини. Дитина, яку батьки змалку привчають до малювання, ліплення інших видів художньої діяльності, стає сприятлива до мистецтва, художнього освоєння й осмислення дійсності, її творчої і гуманної перебудови.

Лев Толстой казав: «Завдяки своїй формі мистецтво найкраще поєднує людину з людством: примушує з більшою увагою і розумінням ставитись до чужого болю, до чужої радості. Воно робить чужий біль і радість у значній мірі своїми. Мистецтво, у найбільшому розумінні, слово людяне. Воно йде від людини і веде до людини – до найбільш живого, доброго, до найкращого в ній. Воно служить єднанню людських душ». Гарно, дуже гарно сказано!

Багатства, які дає людині розуміння творів мистецтва, неможливо відібрати в людини – вони всюди, їх потрібно тільки бачити, а зло в людині завжди спричинене нерозумінням іншої людини, болісним почуттям заздрості, ще тяжчим почуттям недоброзичливості, незадоволення своїм становищем у суспільстві, вічною злістю, яка з’їдає  людину розчаруванням у житті. Зла людина ламає себе своєю злістю. Вона топить у темряві насамперед сама себе.

Мистецтво освітлює і одночасно освячує життя людини. І знову повторюю: воно робить її добрішою, а значить – щасливішою. Але розуміти твори мистецтва зовсім непросто. Цьому потрібно навчитися – вчитися довго, все життя. Бо зупинки в розширенні свого розуміння мистецтва бути не може. Можливий лише відступ назад – у темряву нерозуміння. Адже мистецтво зводить нас весь час з новими і новими явищами, і в цьому величезна його щедрість. Відчинилися у палаці нам одні двері, за ними – черга відчинитися іншим. І  ми повинні виховувати через мистецтво дітей наших, бо воно робить їх добрішими, а значить щасливішими.